Історія села

Копіювата — село в Україні. в Уманському (Монастирищенському)  районі Черкаської області. У селі мешкає 727 людей.

Село Копіювата розташоване на 10 км східніше Монастирища. Центр сільської ради. Кількість населення - 770 осіб. Раніше село мало назву Купіювата. Ця назва пояснювалася значною кількістю купин в заплаві струмка, на берегах якого виросло село. В радянські часи назву дещо змінили - село стало називатись Копіювата.

За історичними даними, село Копіювата (або Купіювата) було засноване в 1711 році. Свою назву село одержало від струмка, який бере початок на цибулівських полях, протікає через Теолин і впадає в річку Конелку, На цей час в селі налічувалося 46 димарів. В ті часи переписи населення проводились за кількістю димарів.

Швидке заселення розпочалося з 1845 року людьми з північної та західної Малоросії. На час перепису 1900 року налічувалося 233 двори, 1523 жителі, 1424 десятини землі, з яких поміщико­ві Улашину належало 628, церкві - 36, селянам - 760 десятин. В селі на той час діяла православна церква, церковно - приходська школа, каплич­ка, 3 водяні млини, 4 вітряки, пожежний обоз. До революції 1917 року село нічим особли­вим не відрізнялось від бага­тьох інших сіл. В 1928 році у Копіюватій було створено перший кол­госп «Перемога» на чолі з Петром Івано­вичем Сталін­ським. Згодом на базі колгос­пу у 1931 році було створено першу МТС. Першими сіль­ськими механізаторами стали Сава Богайчук, Се­мен   Подолянюк, Пилип Адамовський та ін. Село розбудовувалося, розвивалося місцеве господарство.

Величезну шкоду селу наніс голодомор 1933 року. Всього тоді голод забрав 800 копіюватців. Економічні становище стало виправлятися в селі 1934-1935 роках. Війна перервала мирне будівництво. Окупація села тривала з 19 липня 1941 року по березень 1944 року. Із фронтів в рідні оселі не повернулося 60 мешканців.

В період відбудови було створено новий колгосп ім. Ілліча, який проіснував до самої перебудови. Найбільшого розвитку село досягло за часів, коли місцеве господарство очолив М. А. Мельник. Він віддав Копіюватій 21 рік самовідданої праці, шануючи його, дбаючи про соціально-культурний розвиток. В знак подяки одно­сельці занесли ім'я М.А.Мельника до Книги Пошани села. Чимало сил і енергії доклали до розвитку рідного села і інші копіюватці. Вже понад 50 років дбала про здоров'я односельчан, жителів сусідніх сіл лікар Л.Я. Хом'якова - вона очолювала лікар­ську амбулаторію. Більше 30 років місцеву школу очолювала В.В.Костишина. Поважають копіюватці і ветерана праці, колишнього ветлікаря господарства А.Д.Уманця. Анатолій Дмитрович і сьогодні завжди відгукується на звернення односельчан, допомагає у лікуванні тварин. Серед живих легенд орденоносці, колишні передовики сільськогосподарського виробництва В.П.Олійник та Ю.І.Домачук. Поважають односельчани і багатодітні родини Домачуків, Тертичних, Бохонських, які народили і виховали по 7 і більше дітей.

Колись Копіювата була центральною садибою колгоспу, до скла­ду якої входило троє сіл - Копіювата, Степівка, Теолин.  На сьогодні в селі проживає 646 жителів, майже 70% з яких - пенсіонери. Триповерхова школа – комплекс

роз­рахована на 784 місця, а навчається лише 82 учні, в ній працює 18 учителів

та вихователів. Сільська лікарська амбулаторія обслуговує жителів 5 сіл,

загальною чисель­ністю 2342 жителі.

  Славиться Копіювата і талановитими та працьовитими людьми. Добре знають односельчани вишивки Т.О.Звірянської, Л.Г.Мельник, Л.В.Нарожної та інших майстринь.

Всього в Копіюватій 1773 га земель товарного виробництва, вся вона розпайована, передана в оренду 4-ом сільгоспвиробникам. Найбільше і базове господарство ПП «Дніпро», яке налічує 227 паїв, обробляє 848 га землі. Також земельні паї копіюватців орендують ФГ «Степівське», ФГ «Нова Україна», ФГ «Теолинське». Орендарі не стоять осторонь сільських проблем, в міру можливостей надають фінансову допо­могу для вирішення соціальних питань.

Та поки що не все в селі так добре, як хотілося б його мешкан­цям. Як і в більшості українських сіл, головною проблемою є ста­ріння села. І все ж копіюватці мають надію на його відродження, бо лише за останні роки сюди прибуло на постійне проживання багато нових сімей.